Художні засоби в літературі: що це таке, які бувають та приклади

Кожен письменник використовує у своїх творах художні засоби, що перетворюють звичайний текст на справжнє мистецтво, додають виразності, змальовують яскраві образи та передають глибокі почуття. Епітет, метафора, гіпербола та алітерація – слова, знайомі нам ще зі школи, але навіть учні та студенти часто плутають одні засоби з іншими та не можуть пояснити, навіщо взагалі до них вдаються. Зараз ми це виправимо. У нашій статті – всі художні засоби української літератури з визначеннями та прикладами. Ви отримаєте корисну інформацію, що допоможе підготуватись до складання НМТ (ЗНО), навчитись виразно та переконливо писати. А ще ми пояснимо, як аналізувати твори на вміст художніх засобів, а саме хрестоматійні «Чари ночі» Олександра Олеся та «Блакитну панну» Миколи Вороного.

Що таке художні засоби в літературі? 

Художні засоби – це слова та конструкції з них, які автор використовує не в прямому значенні, а в переносному чи посиленому, щоб зробити текст образним, емоційним та виразним. Якщо звичайний текст передусім інформує, то художній змальовує певну картину, викликає почуття, змушує читача вмикати уяву та співчувати героям твору. Наприклад, «вітер віє» – це констатація факту, а «вітер плаче за вікном» – це вже художній засіб, а саме персоніфікація. Вона наділяє вітер людськими рисами та створює настрій.

А тепер давайте спростимо визначення для легшого запам’ятовування. Отже, художні засоби – це прийоми перетворення письменником звичайного висловлювання на образ. Вони такі ж важливі для нього, як пензлі та фарби для художника або ноти для музиканта. 

І ще трохи корисної інформації, щоб відновити в пам’яті знання з української мови – про відмінки. 

Навіщо письменники використовують художні засоби? 

Такі прийоми не просто прикрашають мову. Їх роль у літературі значно ширше. 

Для чого ж потрібні художні засоби?

• Надання тексту образності. Читач не просто отримує інформацію, а ніби бачить картину, чує звуки, відчуває аромати. 
• Передача емоцій та настрою. Виражальні засоби здатні викликати тривогу, захоплення, смуток і не тільки.
• Надання твору ритму та музичності. Поезія стає милозвучною. 
• Індивідуалізація авторського стилю. Обираючи певні художні засоби, письменник формує свій унікальний почерк. У Стуса це була ущільнена метафорика, а у Ліни Костенко – афористичність та парадокс.
• Посилення смислових акцентів. Можна виділити найважливіші думки, образи та інші деталі. 
• Покращення запам’ятовування тексту. Вигадливий зворот залишається у пам’яті читача надовго. 

Отже, художні засоби допомагають письменнику ефективно комунікувати з читачем, перетворюючи звичайну розповідь на вибух емоцій. Людина не просто сприймає написане, а переживає разом з автором. 

Які є художні засоби: основна класифікація 

Художні засоби поділяють на три великі групи.

• Тропи – лексичні засоби, що ґрунтуються на переносному значенні слова (метафора, епітет, порівняння тощо). 
• Стилістичні фігури – синтаксичні прийоми, що працюють за рахунок певної структури речення (анафора, антитеза, інверсія тощо). 
• Звукові засоби – прийоми, що працюють із фонетикою тексту (алітерація, асонанс). 
• Фольклорні – особливі засоби усної народної творчості, які перейшли в літературу.

Тепер розглянемо, які бувають конкретні види художніх засобів у кожній з цих груп. 

Від літератури знову перейдемо до української мови. На цей раз пропонуємо матеріал про її частини. 

Тропи: художні засоби на основі переносного значення 

Це найчисленніша група, що охоплює такі основні засоби.

• Епітет.
• Метафора.
• Порівняння.
• Метонімія.
• Синекдоха.
• Гіпербола.
• Літота.
• Алегорія.
• Уособлення.
• Персоніфікація.
• Оксиморон.
• Іронія.

Ключ до розпізнавання. Якщо слово або фраза вжиті не в прямому, словниковому значенні, перед вами один із різновидів тропів. Найпоширеніші з них – епітети, метафори та порівняння.

Докладніше про персоніфікацію – в окремій статті. 

Стилістичні фігури: художні засоби синтаксису 

На відміну від тропів, такі засоби не змінюють значення слів, а працюють за рахунок побудови речення. Можна виділити такі їх види. 

• Анафора.
• Епіфора.
• Антитеза.
• Інверсія.
• Риторичне запитання.
• Градація.
• Паралелізм.
• Рефрен.
• Тавтологія.

Розпізнавати ці засоби особливо важливо під час аналізу поезії, в якій саме побудова рядка часто несе не менше смислового навантаження, ніж окреме слово.

Звукові художні засоби: алітерація та асонанс 

До цієї групи належать засоби, які працюють зі звучанням слів, надаючи тексту музикальності або імітуючи звуки природи.

• Алітерація.
• Асонанс.
• Звуконаслідування. 

Алітерація та асонанс об’єднані в загальний прийом – звукопис. 

Звукові засоби активно використовуються у поезії, де вкрай важливі ритм та звучання рядка. 

Художні засоби фольклору та народної творчості 

Українська література тісно пов’язана з усною народною творчістю та запозичила з неї художні образи. Основні з них такі.

• Постійний епітет.
• Тавтологія.
• Психологічний паралелізм.
• Зменшувально-пестливі слова.

Такі засоби нерідко зустрічаються у творах Тараса Шевченка, Лесі Українки та інших класиків. 

Усі художні засоби в одній таблиці з прикладами 

Для зручності пошуку потрібних термінів ми зібрали всі художні засоби української літератури в єдину таблицю з короткими визначеннями та наочними прикладами до кожного. 

Назва засобу	Група	Коротке визначення	Приклад
Алегорія	Троп	Передача абстрактного поняття через конкретний образ	Лисиця (хитрість)
Алітерація	Звуковий засіб	Повтор приголосних	«шумлять шовкові шати»
Анафора	Фігура	Повтор на початку рядків	«Не хочу… не жалію…»
Антитеза	Фігура	Протиставлення	«мала хата – велике серце»
Асонанс	Звуковий засіб	Повтор голосних	«О панно Інно…»
Гіпербола	Троп	Перебільшення	«сто років чекав»
Градація	Фігура	Поступове посилення чи послаблення	«просив, благав, молив»
Епітет	Троп	Образне означення	«срібний місяць»
Епіфора	Фігура	Повтор наприкінці рядків	«…весна, …весна»
Звуконаслідування	Звуковий засіб	Імітація звуків природи	«кап-кап», «ку-ку»
Зменшувально-пестливі слова	Фольклорний засіб	Передавання ніжності, ласки	«матуся», «серденько»
Інверсія	Фігура	Незвичний порядок слів	«Сходить сонце золоте»
Іронія	Троп	Прихована насмішка	«Який ти пунктуальний!» (про того, хто запізнився)
Літота	Троп	Художнє применшення	«хлопчик із мізинчик»
Метафора	Троп	Перенесення ознак за подібністю	«серце плаче»
Метонімія	Троп	Перенесення за суміжністю	«читати Шевченка»
Оксиморон	Троп	Поєднання протилежностей	«солодкий біль»
Паралелізм	Фігура	Подібна побудова рядків	«вітер віє — серце мліє»
Порівняння	Троп	Зіставлення двох предметів (явищ)	«очі, мов зорі»
Постійний епітет	Фольклорний засіб	Стійке словосполучення	«ясне сонечко»
Психологічний паралелізм	Фольклорний засіб	Паралельне зображення природи та стану людини	«вітер віє — дівчина сумує»
Рефрен	Фігура	Повтор рядка або фрази	Приспів пісні
Риторичне запитання	Фігура	Запитання, що не потребує відповіді	«Хто зупинить час?»
Синекдоха	Троп	Частина замість цілого або навпаки	«під дахом» (про дім)
Тавтологія	Фігура	Повтор однокореневих або тотожних слів	«правда правдою»
Уособлення (різновид – персоніфікація)	Троп	Оживлення неживого	«вітер шепоче»

Цю таблицю зручно використовувати для швидкого повторення перед уроком, контрольною роботою чи іспитом. 

Як не сплутати схожі художні засоби? 

Деякі художні засоби досить легко переплутати. Вони подібні за формою, але різні за суттю. Нижче наведені пари таких засобів, в яких найчастіше припускаються помилок. 

Пара засобів	Як розрізнити?
Епітет чи метафора	Епітет – це художнє означення (відповідає на питання «який?», «чий?»). Метафора – це приховане порівняння (відповідає на питання «що робить?», «який предмет?»).Приклади: «палкі обійми ночі» – метафора, бо ніч обіймає (приховане порівняння), «запашна весна» – епітет, бо описує ознаку.
Метафора і порівняння	У порівнянні є сполучники «як», «мов», «ніби», «немов». У метафорі – немає. Метафора стверджує, що предмет є чимось іншим, а не просто подібний до нього.Приклади: «очі-зорі» – метафора, «очі, як зорі» – порівняння .
Метонімія і синекдоха	Метонімія – перенесення за будь-яким суміжним зв’язком (автор – його твір, посудина – вміст, частина – ціле). Синекдоха – вужчий випадок, різновид метонімії, коли частина заміняє ціле або навпаки.Приклади: метонімія – «Вся Вкраїна плаче», синекдоха – «Заробляти на хліб» (тобто на всі продукти й життя загалом).
Гіпербола і літота	Гіпербола перебільшує, а літота применшує. Обидва засоби працюють на контрасті з реальним масштабом явища.Приклади: «чекав цілу вічність» – гіпербола, «хлопчик з пальчик» – літота.
Анафора і епіфора	Анафора – повтор на початку рядків, епіфора – той самий прийом, але наприкінці. Різниця лише в позиції повтору.Приклади: «Я хочу… Я хочу…» – анафора, «…моє серце …моє серце» – епіфора.
Уособлення і алегорія	Уособлення надає неживому людських рис у конкретному образі («ліс зітхнув»), а алегорія втілює абстрактне поняття (мудрість, підступність) у цілісному образі-символі, часто на рівні всього твору.Приклади: «ліс зітхнув» – уособлення, вовк і ягня як втілення сили і беззахисності – алегорія.

Ознайомлення з поширеними помилками та усвідомлення різниці між схожими художніми засобами допомагає точніше визначати їх в майбутньому, уникаючи неточностей.  

І ще один урок з української мови. Про те, як правильно писати «нажаль» чи «на жаль».

Художні засоби у вірші «Чари ночі» Олександра Олеся 

Цей твір – яскравий приклад інтимної лірики в українській літературі, побудованої на образах весняної ночі і пробудженого кохання. Ми провели аналіз вірша та визначили, які художні засоби у ньому використані. 

Епітети

«Палкі обійми ночі», «шумляче море», «золоті струни», «пахощі густі», «верби п’яні».

Пояснення. Це художні означення, що підкреслюють чутливість, силу природи та музичність життя.

Метафори 

«Сміються, плачуть солов’ї», «лист квітці рвійно шелестить», «земля тремтить в палких обіймах ночі».

Пояснення. Природа оживає, передає людські емоції, створюється паралель між світом людини та природи.

Уособлення

«Весна бенкет справляє», «весна іде назустріч нам».

Пояснення. Весна постає як жива істота, що діє, радіє, запрошує до свята.

Антитеза

«Гори! Життя – єдина мить, для смерті ж – вічність ціла».

Пояснення. Протиставлення життя та смерті, миті та вічності підкреслює цінність кожної миті.

Анафора 

«Цілуй, цілуй, цілуй її».

Пояснення. Повторення підсилює заклик, передає пристрасне бажання жити та кохати.

Риторичне запитання

«Чому ж стоїш без руху ти, коли ввесь світ співає?»

Пояснення. Підкреслює заклик поета не втрачати миті щастя.

Художні засоби у вірші «Блакитна панна» Миколи Вороного 

А ця поезія – зразок пейзажної лірики, в якій весна постає в образі казкової панни. Аналіз вірша дав нам такий перелік використаних у ньому художніх засобів.

Епітети

«Весна Запашна», «попелясті, пелехаті» хмари, «вродою святою», «неземною чистотою», «променистою росою».

Пояснення. Яскраві означення створюють образ чарівної, святої, неземної краси весни. 

Метафора 

«Вся земля… виспівує: ‘Осанна!’».

Пояснення. Земля наділена здатністю співати урочистий гімн.

Персоніфікація

«Має крилами Весна запашна», «земля виспівує: Осанна!». 

Пояснення. Весна наділена крилами та здатністю літати, земля співає – усе живе. 

Порівняння

«А вона, як мрія сну чарівна».

Пояснення. Образ весни співставляється з видінням, сновидінням. Підкреслюється її ефемерність та краса.

Інверсія

«Має крилами Весна Запашна».

Пояснення. Слова складені у незвичному порядку, що надає рядкам пісенної плавності, музичності.