Лексична помилка: що це таке, основні види, приклади та як їх уникати

Лексична помилка – звучить нудно, еге ж? Насправді це та сама дрібничка, яка може зіпсувати навіть найкращий текст. Ви ніби все написали правильно, але щось “ріже око”. У побуті це ще якось сходить з рук. Але якщо мова про навчання, роботу чи ділове листування – лексичні ляпи одразу впадають в очі.

Наприклад, у розмові сказати “птах злетів угору” ще куди не йшло. А от у письмі це вже помітно, адже злетіти можна тільки вгору. Ось і маємо помилку. Це не страшно, але й не варто пускати на самотік. Бо має бути “доглянута” не лише письмова, а й наша усна мова. І зробити це простіше, ніж здається. Потрібно лише трохи уваги й кілька зрозумілих прикладів.

Що таке лексична помилка

Якщо коротко, лексична помилка – це неправильне вживання слова, коли його значення не відповідає змісту. Тобто ви ніби підібрали його правильно за формою, але не за змістом. І в результаті фраза виглядає дивно або навіть змінює сенс.

І мова не про орфографію (де справа в написанні літер) і не про граматику (де важливі закінчення, узгодження, відмінки). І навіть не про стиль, де вирішує доречність у певній ситуації. Тут усе глибше, про зміст слів і їхнє точне значення в контексті.

Наприклад, якщо хтось напише “він прийняв участь у змаганнях”, це не орфографічна помилка (усе написано правильно), не граматична (усі форми узгоджені) і навіть не стилістична – це саме лексична, бо “прийняв” тут вжито неправильно. Ми ж не “приймаємо” участь, а беремо участь.

Такі помилки вважаються порушенням норм сучасної української літературної мови, тому що слово вжито не у властивому йому значенні. Літературна мова має чітко усталені лексичні норми. Вони визначають, яке слово можна вживати в певному контексті, а яке ні.

Простіше кажучи: якщо слово “не на своєму місці” – це вже лексична помилка.

Основні види лексичних помилок

Лексичні помилки бувають різні. Від звичних “мовних звичок” до змішування схожих слів. Часто ми навіть не помічаємо, що кажемо або пишемо щось не так: звучить звично, але не зовсім правильно. Розібратись у видах допоможе кілька простих прикладів.

Вживання слова в невластивому значенні

Це коли слово ніби підходить, але вжите не у своєму справжньому значенні. Через це зміст речення спотворюється або звучить неприродно.

Приклад:

• Неправильно: Він підкреслив своє ставлення до справи.
• Правильно: Він висловив (або показав) своє ставлення до справи.

Проблема тут у слові “підкреслив” – ним можна позначити дію на письмі, але не почуття чи ставлення.

Схожа ситуація трапляється з фразами на кшталт:

• кажемо відкрити очі, але природніше – розплющити очі;
• відкрити рот – неправильно, правильно розтулити рот;
• відкрити вікно – теж не зовсім точно, адже вікно ми відчиняємо;
• двері – відчиняємо або відмикаємо ключем;
• а от відкрити рахунок у банку – це вже правильне вживання, бо йдеться про інше значення слова “відкрити”.

Тут важливо пам’ятати: одне слово може мати кілька значень, але не кожне з них доречне у будь-якому контексті.

Змішування паронімів

Пароніми – це слова, які звучать схоже, але означають зовсім різне. Через це їх легко переплутати. Такі помилки часто трапляються навіть у ділових текстах.

Приклад:

• Неправильно: ефектний спосіб лікування
• Правильно: ефективний спосіб лікування

Слово “ефектний” означає той, що справляє враження, а “ефективний” – той, що дає результат. Звучать подібно, але зміст різний.

Плеоназм

Плеоназм – це коли в реченні з’являються слова, що дублюють зміст одне одного. Виглядає, ніби текст “роздутий” без потреби.

Приклади:

• Неправильно: моя особиста думка, основна суть, пам’ятний сувенір
• Правильно: моя думка, суть, сувенір

Одне зі слів у таких поєднаннях уже містить у собі значення іншого, тому повтор зайвий.

Тавтологія

На відміну від плеоназму, тавтологія – це повторення не змісту, а форми. Коли одна й та сама думка повторюється схожими словами, текст звучить “масно” і непотрібно обтяжено.

Приклади:

• Неправильно: піднятися вгору, спуститися вниз, бачив на власні очі
• Правильно: піднятися, спуститися, бачив

Повтори не додають сенсу, і через це фразу важко сприймати.

Вживання діалектизмів, жаргонізмів або суржику

Такі слова доречні в розмові чи художньому тексті, коли це частина стилю. Але в діловому, навчальному або офіційному мовленні вони вважаються помилкою.

Приклад:

• Неправильно: Пішов в магазин, бо треба було купити булку та куліш.
• Правильно: Пішов до магазину, щоб купити хліб і кашу.

Діалекти й розмовні слова мають право на життя, але не в офіційних, навчальних або публічних текстах.

Калькування з інших мов

Це, мабуть, найпоширеніший тип помилок. Ми часто несвідомо перекладаємо іноземні фрази дослівно й отримуємо вирази, які граматично правильні, але не українські за духом.

Приклади:

• Неправильно: приймати міри, мати місце подія, приймати рішення
• Правильно: вживати заходів, подія сталася, ухвалювати рішення

Такі вислови з’явилися через вплив інших мов. Замість них українська має свої, природні варіанти.

Ось ще кілька прикладів, де часто трапляються кальки:

• не здавати іспит, а складати іспит;
• не під відкритим небом, а надворі, на відкритому повітрі, просто неба;
• не за смаком, а до смаку;
• не робити вигляд, а вдавати, вдавати, що…;
• не я рахую, що…, а я вважаю, що…

Це дрібниці, але саме вони показують, наскільки природно ми володіємо мовою. І що менше кальок, то чистішою й приємнішою вона звучить.

Поєднання несумісних за змістом слів

Іноді слова окремо цілком правильні, але разом утворюють дивне або нелогічне поєднання. Такі фрази трапляються, коли ми намагаємося зробити мову “красивішою” або просто не замислюємося, чи ці слова можуть уживатися поруч.

Приклади:

• Неправильно: гіркий сміх, приємний біль, щаслива випадковість, світла ніч, вічна мить
• Правильно: гіркий досвід, приємна новина, щасливий випадок, ясна ніч, миттєвість вічності

Усі ці вислови побудовані за зразком, де прикметник іменник ніби не “співпрацюють”. Вони суперечать одне одному за змістом або не поєднуються логічно.

Ще одна типова ситуація – коли слово описує дію або стан, але не відповідає тому, з чим ужито:

• пахне свіжістю в кімнаті – добре;
• а пахне гармонією – звучить красиво, але нелогічно, бо “гармонія” не має запаху.

Це не завжди одразу впадає в око, але саме воно створює відчуття “щось не так”. 

Нічого складного в цьому немає. Багато з подібних помилок з’являються просто через звичку – ми так чуємо навколо, так кажуть у розмові, у рекламі, в соцмережах. Але це не означає, що так варто повторювати.

Як уникнути лексичних помилок у мовленні

Відразу виникає думка: “Ну все, тепер треба перечитати купу правил, підручників і мовних довідників…” Ні, не потрібно проходити школу від першого до одинадцятого класу вдруге. І не варто намагатися тримати в голові всі норми й винятки. Це трішки про інше.

Хоча підручники й правила ніхто не скасовував, але поки руки дійдуть до них, можна зробити кілька простих речей, які реально допомагають:

• Прислухайтеся до того, що говорите. Якщо фраза звучить дивно, це вже знак, що слово не на своєму місці. Спробуйте сказати інакше, простіше.
• Не бійтеся перевірити слово. Якщо сумніваєтесь – загляньте у словник (наприклад онлайн-словники: sum.in.ua, slovnyk.ua, r2u.org.ua). Це займає кілька секунд, зате знімає десятки сумнівів.
• Читайте тексти з правильною українською. Художні книги, хороші ЗМІ, блоги чи есе. Все це допомагає краще відчувати мову. З часом ви самі почнете чути, як правильно сказати чи написати. До того ж читання допомагає й із розділовими знаками: бачите, де стоїть кома, тире чи двокрапка. Наприклад, багато хто не впевнений, чи треба ставити кому перед “а саме” чи двокрапку, а в книжках це легко помітити. Тож читаючи, ви вчитеся ще й тому, як природно звучить українська.
• Не повторюйте автоматично те, що чуєте навколо. Багато поширених фраз насправді кальки або мовні звички. Якщо відчуваєте, що щось звучить “по-російськи” або занадто штучно, краще переформулюйте.
• Говоріть і пишіть трохи повільніше. Коли не поспішаєте, маєте час обрати слово, яке справді пасує. Це найпростіший і найдієвіший спосіб.

І все. Без нудної теорії, без зазубрювання. Достатньо кілька разів “зловити” себе на неточності й ви вже не повторите її знову.

Просто не відкладайте це “на потім”. Бо прокрастинація в мовленні працює так само як і в будь-якій справі: здається, що потім буде час розібратись, а насправді потрібно просто почати.

Тест на тему “Лексичні помилки”

Теорія – це добре, але без практики ніяк. Якщо хочете трохи потренуватися й перевірити, наскільки добре засвоїли тему, скористайтеся тестом нижче. Це займе кілька хвилин, зате покаже, що ви вже вмієте, а над чим ще варто попрацювати.

Лексичні помилки – це не вирок і не показник “поганого знання мови”. Це лише дрібні неточності, які легко виправити, якщо трохи прислухатися до себе. Не бійтеся помилятися. Головне, помічайте й виправляйтеся.