Сонячна система – наш космічний дім, що складається з пов’язаних між собою небесних тіл. Як саме вона влаштована, де розташована в галактиці та які об’єкти до неї входять, розповімо далі. Здавалось би, про це вже дуже багато сказано, але ми впевнені, що зможемо вас здивувати. В нашій статті ви знайдете маловідомі факти, схеми, зображення Сонячної системи та відповіді на популярні питання про неї.
Що таке Сонячна система і як вона виникла?
Сонячна система – це гравітаційне утворення у вигляді сукупності космічних об’єктів, що обертаються навколо центральної зірки (Сонця) під впливом її гравітації.
Як та коли утворилася Сонячна система?
Її походження пов’язують з величезним хмароподібним утворенням з газу та пилу (сонячної туманності). На думку вчених, біля 4,6 мільярдів років тому почалось стискання цієї хмари, викликане її власною гравітацією. Як наслідок, спочатку у центрі з’явилось Сонце з газопиловим диском навколо. А згодом з його часток утворились планети та решта елементів системи. Весь цей процес тривав мільйони років.
До речі. Ймовірний час утворення Сонячної системи визначили за віком найстаріших метеоритів, що були знайдені на Землі.
З чого складається Сонячна система?
У складі Сонячної системи чимало об’єктів – Сонце, планети, супутники, астероїди тощо. Сонцю та планетам як найбільшим елементам системи ми присвятимо окремі розділи нашої статті. А зараз зупинемось на решті складових.
Супутники
З самої назви стає зрозуміло, що ці космічні тіла когось супроводжують. І це дійсно так. Супутники обертаються навколо планет, притягуючись до них за рахунок гравітації. У нашої Землі це Місяць, а у Сатурна їх понад 140. Є й планети без супутників (Меркурій та Венера). З чим це пов’язано, точно невідомо, але є припущення, що з близьким до Сонця розташуванням та можливими зіткненнями.
Астероїди
А це порівняно невеликі кам’янисті чи металеві уламки, залишки тієї речовини, з якої колись утворились планети. Їхні розміри коливаються від кількох метрів до сотень кілометрів в діаметрі. Найбільш насичене астероїдами місце у Сонячній системі – простір між Марсом та Юпітером.
Комети
Ці крижані тіла з домішками пилу, газів та кам’янистими часточками відомі своїми своєрідними яскрами «хвостами», що з’являються при наближенні до Сонця через таяння льоду та можуть досягати мільйонів кілометрів у довжину. Виглядає це вражаюче, тому вчені попереджають про наближення комети до Землі, щоб можна було насолодитись її прольотом.
Пояс Койпера
Якщо перетнути орбіту Нептуна, потрапляєш у зону з карликовими планетами (як Плутон) та кометами. Це й є так званий Пояс Койпера.
Хмара Оорта
Гіпотетично на краю Сонячній системі існує віддалена оболонка сферичної форми з величезною кількістю комет. Їх тут, як вважають вчені, мільярди. І називають це утворення Хмарою Оорта.
У формуванні планет та супутників важливу роль відіграє вода. Саме з нею пов’язують можливе існування життя. Докладніше – у нашій статті про місце води у Всесвіті.
Сонце — центр Сонячної системи
В Сонячній системі Сонце є головним космічним тілом, навколо якого обертаються всі решта. Це пов’язано з його колосальною масою, що складає біля 99,8 відсотків маси всієї системи та викликає гравітацію (утримання біля себе інших об’єктів).
Що таке сонце?
Це величезна куля біля 1,4 млн км, в діаметрі з розпеченого газу (переважно водню та гелію), на поверхні якої температура скадає біля 5,5 тисяч °C. У центрі, що прогріте до 15 мільйонів градусів, безперервно відбуваються термоядерні реакції. В результаті виділяється величезний об’єм енергії, тому з’являється світло та тепло, без яких не існувало б життя на Землі. Саме у цьому головна роль Сонця.
Щоб краще зрозуміти масштаби Сонця та його роль в Сонячній системі, пропонуємо окремий матеріал про нього.
Планети Сонячної системи по порядку
Планети – це найбільші після Сонця об’єкти, що крутяться навколо нього. Всього її вісім. Але довгий час відповідь на питання, скільки планет у Сонячній системі, була іншою. Спочатку вважалось, що їх всього 5. Саме стільки можна побачити неозброєним оком. Що цікаво серед планет спочатку не було Землі, яку вважали центром Всесвіту.
У XVI–XVII століттях стало зрозуміло, що це не так. Перелік планет поповнився нашою рідною, і їх стало 6. Цим ми завдячуємо Копернику.
У 1781 році відкрили Уран, а у 1846 – Нептун. Відтоді планет стало 8. У 1930 році був відкритий Плутон, і його також визнали планетою.
Понад 70 років вважалось, що планет 9. І тільки зовсім нещодавно (у 2006) статус Плутона був понижений до карликової планети. Відтоді планет знову 8.
Цікавий факт. Деякі вчені припускають, що планет таки 9, але дев’ята – це зовсім не Плутон, а гіпотетично існююча планета Х, розташована далеко за Нептуном.
Якщо розклади всі планети Сонячної системи за їх розташуванням, починаючи від центру, вийде така картина.
- Меркурій – перша від Сонця планета, скеляста.
- Венера – з найвищою температурою та товстим шаром атмосфери.
- Земля – єдина, на якій є життя (наскільки відомо).
- Марс – так звана «червона планета», що гіпотетично могла би бути заселена.
- Юпітер – найбільша у Сонячній системі планета, газовий гігант.
- Сатурн – з крижаними кільцями навколо.
- Уран – крижаний гігант з великим нахилом, тому обертається, майже «лежачи на боці».
- Нептун – найбільш віддалена від Сонця планета, вітряна.
Назви планет переважно давньогрецького та давньоримського походження. Їх називали на честь богів через їхні властивості. Наприклад, Венеру через яскравість на небі, а Меркурій – швидкість руху. І тільки Землю названо не за цим принципом, адже люди досить довго не розуміли, що це також планета.
Більше цікавих фактів про Землю, зокрема про кількість та розподіл континентів на нашій планеті – за посиланням.
Як виглядає Сонячна система: фото, малюнки, схема
В центрі величезного простору яскраве розпечене Сонце, а навколо по своїх невидимих орбітах рухаються всі інші космітні об’єкти. Якщо уявити, що ми дивимось на Сонячну систему здалеку, вона нагадує колосальних розмірів диск з великою кількість кілець-орбіт.
Найближче до Сонця 4 так званих внутрішніх планети (Меркурій, Венера, Земля та Марс). Вони порівняно невеликі, кам’янисті та з твердою поверхнею.
Далі йде пояс астероїдів, де тисячі цих кам’янистих уламків.
Після нього розшташовані зовнішні планети (Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун). Вони значно перевищують внутрішні за розмірами та не тверді, як вони а переважно з газів та льоду. З поміж інших зовнішніх планет особливо виділяється Сатурн зі своїми кільцями.
Коли ми оминаємо останню восьму планету (Нептун), потрапляємо до пояса Койпера, де серед планет-карликів знаходимо Плутон.
І на самому краю Сонячної системи нас зустрічає хмара Оорта, переповнена комет (але це не точно).
Щоб можна було краще уявити структуру Сонячної системи, створено чимало картинок, схематичних зображень з Сонцем всередині та планетами, що рухаються навколо нього по орбітах. Є й реальні знімки, зроблені космічними апаратами та телескопами. Але на них лише окремі елементи системи. Зробити повне фото, на якому будуть водночас і Сонце, і усі планети, супутники, астероїди, на разі неможливо через величезні відстані між ними.
Сонячна система для дітей: просте пояснення
Рано чи пізно практично кожен допитливий малюк змушує батьків розповісти про планети, комети та інші космічні об’єкти. Це ж надзвичайно цікаво. Але тема Сонячної системи досить складна, тому постає питання, як знайти прості слова, що будуть зрозумілі дитині. Скористуйтесь нашими порадами, і дочка чи син точно залишиться задоволеним вашим поясненням.
- Розпочніть з Сонця та Місяця. Дитина щодня та щоночі бачить їх на небі, тому легше сприйматиме інформацію, ніж про об’єкти, що непомітні неозброєним оком. Тут варто пояснити, що Сонце – зірка, а Місяць – супутник Землі.
- Ілюструйте свою розповідь. Можна показати схему, відео (їх в мережі чимало), або разом намалювати Сонячну систему.
- Зробіть модель. Дитину напевно захопить створення власної копїї космічних об’єктів з паперу чи пластиліну.
- Використайте звичні речі, щоб показати різницю у розмірах небесних тіл. Сонце може зобразити кавун, а землю, наприклад, вишенька.
- Пошукайте асоціації зі знайомими дитині явищами. Кілька можливих варіантів – опис Сонячної системи як космічного дому у величезному місті (для зовсім маленьких дітей), сім’ї, в якій головою є Сонце, або каруселі.
З часом (ближче до 8-12) треба переходити до складніших пояснень, щоб задовольнити цікавість дитини. Орієнтуйтесь на уточнюючі запитання, що вона ставить, поступово додавайте деталей.
Часті питання про Сонячну систему (FAQ)
Чи рухається Сонячна система та чи може вона змінюватись?
Так. Сонячна система не статична і переміщується навколо центру галактики зі швидкістю біля 220 км/с. А ще під впливом гравітації планети, астероїди та комеди, що входять до її складу, повільно змінюють своє положення. Деякі об’єкти можуть навіть назавжди покинути систему.
У чому різниця між внутрішніми та зовнішніми планетами?
Внутрішні розташовані перед кільцем астероїдів, тобто ближче до Сонця. А зовнішні планети більш віддалені. Ми вже згадували, що перші значно менші за розмірами та тверді, а другі величезні та газоподібні або крижані. Але є й інші відмінності. Меркурій, Венера, Земля та Марс (внутрішні) мають менше супутників або зовсім обходяться без них, не мають кілець та більш теплі, що закономірно, адже вони ближчі до Сонця. Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун (зовнішні планети) багаті на супутники, усі з кільцями та холодні.
Де знаходиться Сонячна система в галактиці?
Наша галактика (Чумацький Шлях) має вигляд спірального формування, і на відстані біля 27 тисяч світлових років від його центру розташована Сонячна система. Це приблизно на півшляху до краю галактики. Щоб зробити один повний оберт навколо центру, системі потрібно близько 230 мільйонів років.
