Передлежання плаценти — стан, при якому плацента розташована в нижній частині матки й повністю або частково перекриває внутрішній зів шийки, через що природні пологи стають небезпечними чи неможливими. Така патологія трапляється нечасто, приблизно у 3–4 випадках на 1000, але через ризик кровотечі потребує уважного спостереження протягом усього терміну. У статті розглянемо, як виявляють передлежання плаценти, чому діагноз, поставлений у середині вагітності, не завжди залишається остаточним, і коли варто звернутися за консультацією в медичний центр «Геліос».
Діагностика передлежання плаценти під час вагітності
Розташування плаценти оцінюють під час планового ультразвукового дослідження другого триместру, зазвичай між 18 і 22 тижнями вагітності. Саме на цьому терміні лікар вперше може побачити, чи плацента розташована низько відносно шийки матки або перекриває її частково чи повністю.
У більшості випадків передлежання плаценти на цьому етапі не супроводжується жодними симптомами, і жінка дізнається про особливість розташування плаценти саме за результатами УЗД. Якщо симптоми все ж з’являються, найчастіше це раптові безболісні кров’янисті виділення яскраво-червоного кольору в другому або третьому триместрі.
Медичний факт: якщо низьке розташування плаценти виявлено під час звичайного УЗД, лікар може рекомендувати трансвагінальне дослідження. Воно точніше визначає відстань між краєм плаценти та внутрішнім зівом шийки матки й вважається безпечним навіть при передлежанні плаценти.
Плацентарна міграція та повторне обстеження
Якщо в середині вагітності плацента розташована низько, це ще не означає, що так буде до пологів. У міру росту матки та формування її нижнього сегмента в третьому триместрі плацента ніби переміщується вгору відносно шийки. Цей процес називають плацентарною міграцією. За даними досліджень, до моменту пологів положення нормалізується приблизно у 90% випадків низько розташованої плаценти, виявленої в середині вагітності.
Саме тому міжнародні протоколи, зокрема рекомендації Королівського коледжу акушерів і гінекологів Великої Британії, передбачають контрольне УЗД близько 32 тижня вагітності для повторної оцінки положення плаценти, перш ніж робити остаточні висновки щодо тактики розродження.
Важливо! Одноразовий висновок про низьке розташування плаценти на 18–22 тижні є приводом для подальшого спостереження. Остаточним діагнозом на цьому терміні він зазвичай не вважається, оскільки ситуація може змінитися до кінця вагітності в переважній більшості випадків.
Фактори, які підвищують ризик передлежання плаценти
Дослідження виявили декілька станів, пов’язаних із підвищеним ризиком передлежання плаценти. Ці фактори переважно стосуються попередніх втручань чи особливостей матки. Основні з них:
- попередній кесарів розтин — ризик зростає з кожним наступним втручанням на матці;
- багатоплідність в анамнезі;
- вік матері понад 35 років;
- попередні внутрішньоматкові втручання, зокрема вишкрібання порожнини матки.
Зверніть увагу! Наявність одного чи кількох із цих факторів не означає, що передлежання плаценти обов’язково розвинеться. Втім, за їх наявності лікар приділяє розташуванню плаценти особливу увагу під час планових обстежень.
Спостереження до пологів
Якщо передлежання плаценти зберігається до пізніх термінів вагітності, лікар визначає індивідуальний план спостереження. Зазвичай він включає обмеження фізичних навантажень, регулярний контроль стану плаценти на УЗД та планування розродження шляхом кесаревого розтину. Точний термін і спосіб розродження залежать від ступеня перекриття шийки матки та загального стану вагітності.
У медичному центрі «Геліос» лікарі уважно стежать за розташуванням плаценти в динаміці та пояснюють кожен етап спостереження, щоб майбутня мама розуміла, що відбувається і чого очікувати далі. Навіть якщо на плановому УЗД плацента розташована низько, це ще не означає ускладнення під час пологів. Регулярний контроль допомагає своєчасно оцінити зміни та заздалегідь обрати найбезпечнішу тактику ведення вагітності.
