Чому не можна дарувати годинник: давні повір’я та сучасні погляди на символічний подарунок

Тільки не годинник! “Давай краще щось інше подаруємо…” – скільки разів ми чули цю фразу, коли заходила мова про вибір подарунка. І справді, майже кожна людина на планеті хоч раз стикалася з цим повір’ям. Одні категорично відмовляються від такого подарунка, інші лише знизують плечима на такі забобони.

А й справді – чому не можна? Погляньте навколо: успішні бізнесмени обмінюються дорогими швейцарськими хронометрами, політики дарують один одному елітні моделі, а колекційні екземпляри взагалі вважаються розкішним подарунком. То може, все це лише марновірство?

Згадайте, скільки ще є подібних повір’їв: не можна дарувати дзеркала, ножі та виделки приносять біду, пуста ваза – до самотності… Список можна продовжувати нескінченно. Але чи варто у XXI столітті сліпо вірити в усі ці забобони? Давайте разом розберемося, де правда, а де вигадка, і чому це викликає стільки суперечок як подарунок.

Китайське коріння забобону

Звідки ж взялося це повір’я? Найпоширеніша версія походить з Китаю, де здавна вважали, що подарувати годинник – це все одно що побажати людині швидкої смерті. Річ в тому, що китайською мовою “дарувати годинник”” (送鐘) звучить так само як “проводжати в останню путь”. Погодьтеся, не найприємніша асоціація!

Але не тільки в Китаї є такі тривожні думки. У різних куточках світу цей предмет оповитий забобонами:

• В Італії, наприклад, вважають, що подарований часомір може зруйнувати дружбу.
• Японці переконані, що такий подарунок символізує обмежений час стосунків.
• А в деяких регіонах України побутує думка, що хронометр подарований хлопцеві може принести невдачу в кар’єрі або фінансові проблеми.

У багатьох європейських країнах цей предмет також пов’язували з часом, що спливає, а отже – із завершенням життєвого шляху. Люди вірили, що разом з часоміром вони немов передають частину свого життєвого часу іншій людині. А ще побутувала думка, що цокання стрілок відраховує хвилини до розлуки між тим, хто подарував, і тим, хто отримав подарунок.

Цікаво, що навіть у часи, коли годинники були надзвичайно дорогими та вважалися розкішшю, їх все одно неохоче приймали в подарунок. Багаті купці та дворяни воліли краще купити його самостійно, ніж отримати його від когось.

Що ж буде, якщо подарувати годинник?

Тут думки розходяться, і скільки людей – стільки й версій. Хтось каже, що такий презент хлопцю чи дівчині віщує швидке розставання. Інші впевнені, що такий подарунок чоловікові від дружини може скоротити його життя, а мамі від дітей – принести самотність. Є навіть повір’я, що подарований годинник починає “красти” щастя у того, хто його отримав.

Найбільше це повір’я стосується закоханих пар. “Подаруєш годинник коханій людині – почнеш відлік часу до розставання” – так кажуть досвідчені люди. Саме тому закохані часто уникають такого подарунка, навіть якщо йдеться про дорогий швейцарський хронометр. А деякі пари впевнені, що такий подарунок може “висипати” щастя з їхніх стосунків, як пісок у пісочному годиннику.

Сучасний погляд на давнє повір’я

Цікаво, що навіть у вік цифрових технологій думки розділилися. Молоде покоління часто посміхається над такими забобонами, адже для них – це перш за все стильний аксесуар і показник статусу. “Я не вірю в прикмети, але…” – саме так починається багато історій про подарований годинник.

Психологи пояснюють живучість цього повір’я просто: годинник постійно нагадує про швидкоплинність часу, і це може викликати тривогу. Але ж хіба смартфон, який ми постійно тримаємо в руках, не робить те саме? І чому тоді ми спокійно даруємо одне одному смарт-годинники на день народження, які теж показують час?

А найпрактичніші люди просто кажуть: якщо ваш коханий чи кохана давно мріє про певну модель – чому б не зробити приємне?

Цікаво, що в бізнес-середовищі годинник давно став символом успіху та поваги. Топ-менеджери провідних компаній, політики та зірки шоу-бізнесу без вагань дарують один одному дорогі колекційні екземпляри – і на професійні свята, і на ювілеї, і просто як знак визнання успіхів. Для них це не просто аксесуар, а символ особливої поваги. І, здається, жодних негативних наслідків ще ніхто не помічав.

Що робити, якщо годинник вам все-таки подарували?

Не панікувати! Існує багато способів “обійти” це повір’я, і люди придумали чимало цікавих ритуалів, щоб нейтралізувати можливий негативний вплив:

• Найпоширеніший спосіб – це символічно його “викупити”. Той, хто отримав його, має дати тому, хто подарував, невелику суму грошей, наприклад, одну гривню або монетку. Таким чином годинник ніби перестає бути подарунком, а стає купленою річчю. Хитро, правда?
• Є й інші цікаві варіанти. Наприклад, у деяких країнах радять відразу завести та виставити на ньому “щасливий” час – 12:12 або 11:11. Потрібно пам’ятати при цьому що означають ті чи інші числа на годиннику.
• Дехто пропонує в момент отримання подарунка подумати про щось хороше або загадати бажання.

А ось і цікава порада для тих, хто планує оригінальне вручення подарунка! Якщо до основного презенту ви хочете додати ще й гроші, покладіть у конверт, наприклад, купюру 1000 гривень і одну гривню. Коли прийде момент вручення, з усмішкою попросіть іменинника зазирнути в конверт і віддати вам одну з купюр на вибір. Звісно ж, більшість обере меншу, і таким чином ви створите веселий момент, а іменинник отримає приємний бонус до основного подарунка. Або просто обговоріть це з людиною заздалегідь – можливо, вона взагалі не вірить у такі речі?

Тож вірити чи не вірити у це повір’я – вибір кожного. Світ не стоїть на місці, і те, що лякало наших бабусь, сьогодні викликає лише усмішку. Може, краще зважати не на прикмети, а на бажання людини? Якщо ваша подруга мріє про елегантний хронометр – чому б не порадувати її? А якщо хтось проти – що ж, можна обрати щось інше. Адже привітати жінку, маму, колегу, друга можна безліччю чудових способів. Час – найцінніший ресурс у нашому житті, тож краще витрачати його на приємні моменти з близькими, а не на роздуми про забобони.