В історії України було кілька вкрай важливих документів, що юридично зафіксували створення нашої держави. І один з головних – Акт проголошення незалежності 1991 року. Після його ухвалення завершився радянський етап у житті нашої країни і розпочалась побудова України, якою ми її знаємо зараз, самостійної європейської держави. Коли саме це сталось, хто приклав руку до розробки тексту, про що йдеться в Акті та чому його поява стала видатною історичною подією, розповімо далі.
Що таке Акт проголошення незалежності України і коли він з’явився?
Акт проголошення незалежності – це офіційний документ, який проголосив створення України як самостійної та незалежної. Ухвалив його наш парламент (Верховна Рада), і сталось це 24 серпня 1991 року. Якщо простими словами, депутати, як представники народу, зібрались на засідання і проголосували за те, щоб ми вийшла зі складу Радянського Союзу і стала окремою державою. Була Українська РСР, а стала Україна.
Після прийняття цього рішення нас почали визнавати у світі. Так би мовити, іноземці поміркували, що українці вирішили жити окремо, то можна налагоджувати з ними зв’язки. Тепер ви розумієте, що йдеться про надзвичайно важливий документ для нашої історії. І ви напевно зауважили дату. Так, Акт ухвалений 24 серпня, коли ми з вами святкуємо День незалежності, і зв’язок тут очевидний.
Формування нашої держави розпочалось задовго до 1991 року і у назви «Україна» глибоке історичне коріння. Але поява Акту незалежності стала переломним моментом, останнім кроком на шляху до свободи.
Передумови проголошення незалежності України у 1991 році
Якщо згадати, що передувало появі Акту проголошення незалежності, ця подія набуває ще більшої ваги. Кінець 80-х – початок 90-х років минулого сторіччя – дуже насичений масштабними подіями період. Рішення про відокремлення від СРСР було надзвичайно складним, не раптовим, а буквально вистражданим. Не в тому сенсі, що хтось коливався, виходити зі складу Радянського Союзу чи ні. Просто імперії легко не відпускають. Їх руйнують, щоб стати незалежними. Отже, як це було.
Розпад СРСР
Радянська система з кінця 80-х перебувала у кризі. В економіці серйозні проблеми, національні рухи розривають країну, комуністична партія, що керує країною, втрачає авторитет. І на цьому тлі Михайло Горбачов, що очолював СРСР, проголошує політику «гласності» та «перебудови». Людям «дозволили» говорити на теми, що досі вважались табуйованими. Голодомор, репресії та інші сумнівні сторінки історії тепер можна було називати своїми іменами, і після десятків років суворого радянського режиму це неабияк розхитало суспільство.
Український національний рух
В кінці 80-х років в Українській РСР та інших республіках почали активізуватись громадяни, що прагнули самостійності. Саме в ці роки (у 1989) був утворений Народний Рух України, організація, що об’єднала мільйони українців навколо ідей демократії та національного відродження та брала активну участь у громадсько-політичному житті. На знак єдності нації у січні 1990 року понад 500 тисяч людей стали у живий ланцюг від Львова до Києва.
Декларація про державний суверенітет
Верховна Рада УРСР 16 липня 1990 року зробила перший крок до оформлення намірів вийти з СРСР. Була ухвалена Декларація про державний суверенітет, згідно з якою українське законодавство визнавалось на території республіки вищим за загальне союзне. Це ще не була повна незалежність, але важливий етап на шляху до неї.
Серпневий путч
У Москві, тодішній столиці СРСР, 19-21 серпня 1991 року сталась спроба державного перевороту з метою повернення до старого ладу. Країна рухалась до розпаду, республіки ось-ось вийдуть з її складу, і це не всіх влаштовувало. Прихильники радянської системи з вищих владних структур спробували усунути Горбачова від керування країною та зупинити розпад країни. Ця подія увійшла в історію як Серпневий путч. На щастя, він протримався всього 3 дні завдяки громадянському супротиву та рішучості керівників Росії та інших республік. Якби путч мав успіх, наша історія могла б піти геть іншим шляхом. Його придушення спонукало українських керівників негайно проголосити незалежність, і 24 серпня країна отримала свій історичний Акт.
Хто написав Акт проголошення незалежності України?
Автором документу вважається Левко Лук’яненко, відомий вітчизняний політик, правозахисник та дисидент, на той момент народний депутат. У ніч перед ухваленням Акту він склав його проект, який згодом і винесли на розгляд Верховної ради. Це була чернетка у звичайному шкільному зошиті. Звісно, інші депутати та юристи (Михайло Горинь, В’ячеслав Чорновіл) долучились до корекції тексту, але історія про те, що одна, хоч і непересічна людина за ніч написала історичний документ, міцно закріпилась в пам’яті та стала легендарною.
Постать Левка Лук’яненка заслуговує окремої уваги. Він понад 15 років був в’язнем радянських таборів через активну боротьбу за незалежність України. У 1961 році його навіть засудили до страти, але згодом замінили її на тривале ув’язнення. А підставою стало написання проекту Програми Української робітничо-селянської спілки, згідно з якою Україна повинна була вийти зі складу Радянського Союзу. Отже, ідея незалежності не з’явилась зненацька серпневої ночі 1991 року. Лук’яненко виношував її тридцять років і врешті-решт дочекався того моменту, коли зміг стати головним автором документу, що проголошував омріяну незалежність. Він обрав для нього назву «Акт», тому що вона звучала вагоміше за «Закон» чи «Декларацію» і викликала асоціації з документами 1918 та 1941 років.
Як Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України?
Для ухвалення Акту незалежності скликали позачергове засідання парламенту. Напруження в сесійній залі було колосальним, але неймовірне піднесення через важливість моменту його компенсувало. Депутати довго обговорювали текст, сперечались, а в цей час під стінами проходив масовий мітинг, що спричиняло додатковий тиск. В решті решт документ поставили на голосування. Його результат був більш ніж переконливий – 346 депутатів за і лише один проти. Троє утрималось. Така узгодженість свідчила про те, що різні політичні сили змогли дійти консенсусу у голосуванні за незалежність. Не просто одна партійна група отримала перевагу перед іншою, а переважна більшість прагнула виходу з СРСР.
Коли рішення було ухвалене Верховною Радою, пролупали оплески і над будівлею підняли жовто-блакитний прапор. Вперше в історії.
Повний текст Акту проголошення незалежності України
Документ невеликий, але змістовний. Кожне слово на вагу золота.
Ось так виглядає його повний текст:
АКТ
ПРОГОЛОШЕННЯ
НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИВиходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
– продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,
– виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
– здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто
проголошує
незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ.
Територія України є неподільною і недоторканною.
Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.»
Затверджено Акт незалежності постановою парламенту. Це невід’ємна частина документу, тож варто згадати і її зміст:
«ПОСТАНОВА
Верховної Ради Української РСРПро проголошення незалежності України
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:
Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою.
З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.
1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акта проголошення незалежності.
Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК
Лаконічність була свідомим вибором. Лук’яненко зі співавторами прагнули створити текст, що буде зрозумілий кожному громадянинові. Декларація про державний суверенітет, до речі, значно більшого формату.
Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року та його значення
Щоб підтвердити наміри українців утворити незалежну державу, 1 грудня 1991 року провели референдум, тобто всенародне голосування. Депутати, що ухвалювали Акт проголошення незалежності, звісно, представляють народ, але потрібна була думка кожного, так зване пряме народне волевиявлення. Українці повинні були обрати один з варіантів: підтвердження незалежності України чи відмова від неї із залишенням у складі СРСР. Як ви можете здогадатись, переважило бажання відокремитись.
Участь в референдумі 1991 року взяли понад 31 млн українців, і за незалежність України проголосувало понад 90% з них. Варто згадати, що у всіх областях, в тому числі Донецькій, Луганській та Кримській (тоді ще не було автономної республіки), шлях на вихід з Радянського Союзу підтримала більшість громадян, тобто рішення було по-справжньому народним. Тому будь-які спекуляції з боку Москви, звідки лунали закиди, нібито не всіх влаштовує незалежність України, натикались на об’єктивну реальність.
Саме після референдуму наша країна почала налагоджувати міжнародні зв’язки. Побачивши, наскільки міцну основу має рішення про визнання незалежності, закордонні держави активно визнавали нашу державність. Вже наступного дня (2 грудня) нас підтримали Канада та Польща.
А 25 грудня Михайло Горбачов оголосив про розпуск СРСР, і наша незалежність отримала остаточне підтвердження.
Після утворення української держави головним містом залишився Київ, як і в Українській РСР. Але першою столицею в нашій історії було зовсім інше місто.
Акт проголошення незалежності України 1941 року: що це був за документ
У 1991 році була не перша спроба проголошення незалежності української держави. На півсторіччя раніше був ухвалений ще один важливий документ. Що цікаво, він мав таку саму назву, але обставини його ухвалення і доля того Акту були геть іншими.
Нагадаємо контекст. Німеччина тільки-но напала на Радянський Союз (22 червня 1941). На цьому тлі Організація українських націоналістів (ОУН), керована Степаном Бандерою, проголосила утворення української держави, ухваливши Акт проголошення незалежності. Керувати Україною мав новоутворений уряд на чолі з Ярославом Стецьком.
Сталось це 30 червня у Львові, що на той момент вже був зайнятий німецькими та угорськими військами. Але незалежність України не входила у плани Гітлера, і нацистська влада миттєво відреагувала репресіями та арештами керівників ОУН. Проголошена держава проіснувала всього кілька днів, але це було дуже символічно і важливо для подальшого національно-визвольного руху. Навіть в умовах окупації під ризиком ув’язнення в концтаборі українці прагнули до власної державності.
В історії нашої країні зараз новий, надскладний етап, і ми стикаємось з багатьма явищами, які раніше були нам не знайомі. Наприклад, в контексті війни все частіше звучить термін «репарації».
Ще кілька питань про Акт проголошення незалежності
Де зараз оригінал Акту проголошення незалежності України і як знайти його фото?
Оригінал зберігається у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО). Виглядає він як один аркуш паперу з надрукованим на друкарській машинці текстом та підписом голови Верховної Ради Леоніда Кравчука. Побачити Акт незалежності можна на виставках, де його періодично демонструють, наприклад, у Національному музеї історії України.
Щодо фото, вони є у різних джерелах. Можна також знайти зображення рукописної чернетки документа Левка Лук’яненка.
Чим відрізняється Акт 1941 року від Акту 1991 року?
Умови появи документів, зміст та юридична вага були геть різними. Акт 1941 – це політична декларація активних представників суспільства, проголошена підпільно в умовах окупації, а в 1991 році все було офіційно, за затвердженою процедурою. Новий Акт ухвалив законно обраний парламент, і почалась реальна побудова незалежної України з визнанням на міжнародному рівні.
